***
я знаю тебе
я можу впізнати
стукіт підборів інфузорій туфельок
у тебе під нігтями
***
ці палаючі кущі пустелі промовляють до мене
а я дивлюсь у саме серце кавуна і освячуюсь
***
як давно молиться богомол?
***
в передчутті дощу
асфальт чорніє від злості
аж повниться темними цятками
і скрапує у піднебесся
***
кімната заросла павуками
вона завагітніла пилом
мене не було дві неділі
***
Ти пропонуєш мені руку і хрест
Ну як я відмовлю Тобі?
***
не шкодуйте робота
жовтогарячі (це не метафора) сльози металу
спалять вам пальці
коли вони висихають
стають сірими й твердими
не втерти ніяк
хіба молотком та зубилом
але ж це вже зовсім ні в які
чи не тому куємо
доки плачеться?!
***
в маршрутці
беззубий старець смокче льодяники вічності
плямкає прицмокує каже що це там за вікном
я знову проїхав свою зупинку
***
дорога -
ті по кому можна
йти
***
жінки малюють полотна сльозами
***
читання викликає потенцію
***
розкажи мені хто ти і звідки?
від яких вітрів прибула?
хто тебе одягає у тигрові шкіри?
які вина у трюмах твого корабля?
що забула у місті вогнів?
купуєш? продаєш? продаєшся?
вишукуєш лице своєму страху?
до скількох найбільше рахувала подумки?
де грань твоєї самотності?
куди біжиш під монотонне цокання дощу
мокрою бруківкою вулиць
лискучою лускою мертвої риби?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Читаю я це все
Та думку гадаю,-
Хвороби процеси?
Чи хто його знає?
Чому йому,Боже,
Ти розум не дав?
Нікому не гоже
Щоб він не писав.
Хай гріх цей покине
Й поезію вчить;
Без цього загине
та в пекло влетить. Комментарий автора: Такого палкого пошановувача у мене ще не було.
Маю надію, твоя емоційність не фіктивна і краплі поту справді падають тобі на клавіатуру, коли ти пишеш подібні алюзії.
?
2008-11-20 22:14:52
***
читання викликає потенцію
Це відносно Вашої писаніни? Комментарий автора: ні. це відносно читання.
хоча у кожного своя відносність.
Мыкола Калинин
2011-08-14 09:18:54
Цікаві думки!
У рядку "мене не було дві неділі" мабуть таки автор мав на увазі "два тижні"?
А в "не шкодуйте робота", здається, якісь рядки повипадали. У всякому разі я не зрозумів при чому тут "робот" (може "не шкодуйте роботи"?
А потім "але ж це вже зовсім ні в які" це за задумом автора незакінчена фраза?
А взагалі про жовтогарячі сльози металу -- супер! Аж хочеться цю ідею реалізувати у вигляді сонета, коли автор не заперечує :)
А на критику дописувачів не ображайтеся, а краще зважайте, бо ж "лучше горькая, но правда, чем приятная, но лесть!" Або "бойся не того, кто сказал неподумавши, а того, кто подумавши не сказал". Чи не так?
Дай Боже вам натхнення, шановний!
Калінін Микола
2011-10-25 20:51:04
А я таки написав дещо під впливом Андрієвого "робокоплачу". Кому цікаво - див. коментар до поезії Андрія "Робокоплач". Прямо по-донєцкі: "парєнь сказал - парєнь сдєлал!" :)
Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
